Програма діаспори

Програма для угорських громад поза компактним проживанням

«Дерево міцніше за сокиру…»

Програма для угорських громад поза компактним проживанням Закарпатського угорського педагогічного товариства працює над збереженням угорської мови та культури в тих закарпатських громадах, де частка угорців значно зменшилася, але зв’язок із мовою та ідентичністю все ще зберігається.

До регіонів поза компактним проживанням сьогодні належать Марамороський, Ужгородський та Угочанський райони, а також населені пункти долин річок Латориця та Боржава, де проживають угорці. До них відносяться також Ужгород, Мукачево, Виноградів, Тячів, Солотвино та Свалява — місця, де колись вирувало активне угорське громадське життя, однак нині використання угорської мови там значно скоротилося.

Початковий етап

Наприкінці 1980-х років, коли угорська мова вже зберігалася переважно в церквах і в спілкуванні між старшими членами родин, релігійне навчання стало першою організованою формою, де діти знову могли зустрітися з рідною мовою.

З моменту свого заснування Закарпатське угорське педагогічне товариство (ЗУПТ) приділяло особливу увагу навчанню рідною мовою дітей у громадах поза компактним проживанням.

Ініціаторкою та першим координатором програми була Пунько Марія, завдяки відданості й наполегливій праці якої в багатьох таких населених пунктах і сьогодні в школах продовжує звучати угорська мова.

З 2013 року цю роботу з такою ж відданістю продовжує Такач Марія.

Освіта та підтримка

У 2015–2016 навчальному році ЗУПТ підтримало понад 50 педагогів, які викладали угорською мовою майже тисячу дітей у 18 населених пунктах, зокрема у Ясінях, Рахові, Сваляві, Хусті, Великому Бичкові та Буштині.

Програма передбачає не лише залучення вчителів, а й:

• методичні консультації,

• підручники та навчальні матеріали,

• наочні посібники й технічне обладнання,

• а також регулярну організацію конкурсів читців і дитячих таборів.

Регулярне підвищення кваліфікації вчителів недільних шкіл, літні професійні програми та навчальні поїздки до Угорщини забезпечують педагогам можливість повертатися до своїх громад із сучасними знаннями та зміцненим професійним покликанням.

Покликання — робота в громадах поза компактним проживанням

Багато молодих педагогів із Закарпатського угорського інституту  ім. Ференца Ракоці ІІ потрапляють до громад поза компактним проживанням. Для них це не просто робота, а справжнє покликання. Вони ті, хто знову оживляє угорську мову в селах і містах, де вона вже залишалася лише в спогадах старшого покоління.

Наші колишні студенти сьогодні викладають у Рахові, Хусті, Сваляві, Солотвині та інших населених пунктах і продовжують зберігати та поширювати угорську мову й культуру. Як зазначила одна з них, Такач Марія: «Тут, у громадах поза компактним проживанням, моя робота справді потрібна. Щодня я нагадую: мова і культура, які нам залишили предки, мають жити».

Оповіді з життя угорських громад поза компактним проживанням

Справжня сила програми для громад поза компактним проживанням — у людях. У педагогах, які, попри складні умови, працюють далеко від дому, у незнайомому середовищі, і створюють там надію, знання та спільноту.

• Мітро (Соколова) Генрієтта розпочала роботу вчителькою у Сваляві у 2002 році, коли перший угорський клас стартував із 12 учнями. «Я пояснювала як могла — руками, жестами, малюнками, описами. Але ми поступово просувалися вперед, і дітей постійно підштовхувало їхнє бажання вчитися.»
• Базюк Вікторія, вихователька дитячого садка у Сваляві: «Ми з дітьми вчили одне одного: я навчала їх угорської, а вони мене — української. Тепер Свалява для мене вже як другий дім.»
• Ірина Гадар, вихователька дитячого садка в Кобилецькій Поляні: «Їхати чи залишитися? Вирішити було непросто. Але тут я знайшла родину. І досі вірю: саме тут, у дитячому садку, починається збереження мови й культури.»

Ці люди — приклад для наслідування: вони доводять, що віра, любов і наполегливість можуть зберегти й підтримати життя спільноти навіть там, де угорців залишилося зовсім мало.

Надія на майбутнє

Програма для угорських громад поза компактним проживанням Закарпатського угорського педагогічного товариства спрямована на те, щоб угорська мова знову стала рідною навіть у найвіддаленіших куточках Закарпаття. Там, де сьогодні працюють недільні школи, вже за кілька років можуть з’явитися угорські дитячі садки або школи.

З кожним роком усе більше молодих людей, які навчаються в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ, повертаються додому, щоб продовжити цю справу. Як писав Ваш Альберт:

«Дерево міцніше за сокиру,

і з пораненого стовбура навесні

знову переможно виростає ліс.»