Nyílt levél (magyar és ukrán nyelvű változatok)
Nyílt levél
Lilija Hrinevicsnek,
Ukrajna oktatási és tudományügyi miniszterének
és
Hanna Szopkovának,
a Kárpátaljai Megyei Állami Közigazgatási Hivatal Oktatási Főosztálya vezetőjének
A kárpátaljai magyar tannyelvű iskolák tanárainak nevében fordul Önökhöz a Kárpátaljai
Magyar Pedagógusszövetség elnöksége. A Kárpátaljai Megyei Állami Közigazgatási Hivatal
Oktatási Főosztálya nemrég az alábbi körlevelet juttatta el vidékünk oktatási intézményeinek
vezetőihez:
Hogy a megyei közigazgatási hivatal Oktatási Főosztálya felkészüljön a 2017 első negyedévi
egyeztetésére a Megfelelő minőségű oktatás biztosítása a nemzetiségi kissebségek anyanyelvi
oktatási intézményeiben kérdéskörben, kéretik 2017. január 28-ig információt szolgáltatni
(elektronikus formában és papíralapon) az intézményben dolgozó pedagógusok
államnyelvismeretének szintjéről.
A levél egyes pontjai felháborodást keltettek bennünk, és mély aggodalommal töltöttek el
minket. Mindez akkor történik, amikor élénk vita bontakozott ki az államnyelvvel
kapcsolatos törvénytervezetek körül, melyek már önmaguk is értetlenséget és szomorúságot
váltottak ki az őshonos magyar lakosság körében Kárpátalján. A nemzetiségi iskolák
pedagógusainak egyénenként, név szerint kell számot adniuk arról, milyen szinten ismerik és
használják az ukrán nyelvet. Megalázó az ilyen információgyűjtés.
Szükségesnek tartjuk megjegyezni a következőket:
– Az oktatás szintje és minősége a nemzeti kisebbségek oktatási intézményeiben a
pedagógus elméleti és módszertani kompetenciájának függvénye a tanított tárgyból az intézmény
oktatási nyelvén, tehát a magyar tannyelvű iskolákban magyar nyelven (ezalól kivételt képez az
ukrán, valamint az idegen nyelvek oktatása), ezért elsőként a szakmai kompetenciát kell
ellenőrizni, valamint azt, hogy az oktatás nyelvének mennyire van birtokában a pedagógus.
Másrészt a tanulók tudásszintje függ a szaktantermek felszereltségétől, attól, hogy milyen
feltételek között tanulnak a diákok, az adott intézmény rendelkezik-e korszerű módszertani
eszközökkel, beleértve a tankönyveket is. Példának okáért a 2016/2017-es tanév kezdetén
Kárpátalja magyar tannyelvű iskoláinak a tankönyvellátottsága mindössze 60 százalékos volt.
Harmadrészt az oktatás minősége függ a tanulók környezetétől, tehát a tudásszint felmérésekor
figyelembe kell venni az intézményt körülvevő társadalmi környezetet (hogy falusi iskoláról,
városi iskoláról, esetleg líceumról, gimnáziumról stb. van-e szó).
– A hatályos törvények értelmében minden iskolának jogában áll olyan tanárokat alkalmazni, akik
Ukrajnában szerzett, a megfelelő állami szintű atesztációs bizottság által legitimizált diplomával
rendelkeznek. Ezért is érthetetlen a fent idézett levélben kért információk szükségessége, ahogy a
felmérés jogi megalapozottsága is kérdéses. Az államnyelv elsajátításának szintjéről minden
munkaadó meggyőződhet a diploma mellékletéből. A szabályoknak megfelelően minden
felsőoktatási intézményben oktatják az ukrán nyelv és a hivatali ukrán nyelv tantárgyakat,
melyekből minden hallgatónak vizsgát kell tennie. A felsőoktatási intézményekbe történő
felvételikor központi állami szervek ellenőrzik a diákok ukrán nyelv-tudását független külső
tesztelés formájában. Az ukrán nyelv és irodalom tesztek az iskolai tantervre épülnek, melynek
követelményrendszere a kisebbségi iskolákban megegyezik az államnyelven oktató
intézményekével. A nemzetiségi iskolák végzőseinek nincs lehetőségük a tanítás nyelvén, azaz
anyanyelvükön letenniük a teszteket, ami – véleményünk szerint – diszkrimináció. Ha a nemzeti
iskolák kibocsájtó osztályainak végzősei nem rendelkeznek az állam által meghatározott szintű
ukrán nyelv és irodalom tudással (ismételjük: a tesztek az ukrán tannyelvű iskolák tantervére
épülnek), akkor elveszítik annak lehetőségét, hogy felvételt nyerjenek a felsőoktatási intézmények
bármelyik szakirányára, beleértve a magyar filológiát vagy az óvodapedagógia, tanító stb. szakot.
Tehát az állam legalább kétszer ellenőrzi az ukrajnai felsőoktatási intézményekben tanuló
hallgatók ukránnyelv-tudását függetlenül az adott intézmény tulajdoni-fenntartói sajátosságaitól. A
levélben követelt felmérés így azt jelenti, hogy az állami szervek megkérdőjelezik más állami
szervek munkáját.
Ezen információk lekérése félelmet kelt a pedagógusokban, mivel az egyéni megkérdezésekre
alapuló csoportos adatszolgáltatás kiértékelése meglehetősen szubjektív, az eredmények
értelmezése függ a kérdőívező céljaitól, tehát megteremti a lehetőséget az adatokkal való
visszaélésre. Ezen túlmenően a nyelvismeret szintjének – legyen szó bármelyik nyelvről is –
egyéni értékelése esetleges, nem objektív. Ilyen felméréshez nincs joguk sem a járási oktatási
hivatal vezetőinek, sem az igazgatóknak vagy helyetteseiknek, a nyelvismeret szintjét egyedül az
arra felhatalmazott, megfelelő módszertani eszközökkel rendelkező intézmények értékelhetik.
– A pedagógusok államnyelv tudásának szintje alapján értékelni a tanintézmények munkáját
szakszerűtlen, értelmetlen és antidemokratikus. Az államnyelv oktatása az adott szakemberek
feladata, akik bírják az államnyelvet, másképp nem szereztek volna diplomát, és nem
tevékenykedhetnének az oktatási intézményekben.
Egyetlen szempont szerint, a tanárok és a diákok államnyelv tudása alapján értékelni az oktatási
intézmények munkáját a cári és a szovjet éra legsötétebb időszakára emlékeztet, melyeket az
ukrán nemzet is átélt, és küzdött ellene.
– Pedagógusszövetségünk többször is hangsúlyozta, hogy sürgősen szükség van az ukrán nyelv és
irodalom tanításának és értékelésének megreformálására a nemzeti kisebbségek oktatási
intézményeiben. Ehhez azonban szükséges, hogy ne politikai, hanem módszertani szemszögből
közelítsünk a nemzetiségi iskolákban folyó ukrán nyelv és irodalom oktatásához. Fel kell
ismernünk a tényt, hogy az ukrán nyelv a nemzetiségi kisebbségek számára nem anyanyelv,
hanem második nyelv, ezért elengedhetetlen, hogy ehhez mérten alakítsák ki a tantervet, s
biztosítsák, hogy e módszertan mentén oktassák a tantárgyat, figyelembe véve a másodnyelv
oktatására vonatkozó nemzetközi normákat.
– A tanárok és diákok egy bizonyos kompetenciaszintje alapján értékelni az oktatási intézmények
hatékonyságát, antidemokratikus, antihumánus, pedagógiailag abszurd, ráadásul nem ad
semmilyen tudományos bizonyítékot arra, hogy a nemzetiségi iskolák nem oktatják megfelelő
szinten a tanulóikat.
– A kárpátaljai magyarok, hasonlóan más nemzeti kisebbségek tagjaihoz, őshonosak ezen a
vidéken; hatékony oktatást biztosítani pedig csak anyanyelven lehetséges – ez a pedagógia
vitathatatlan, tudományosan igazolt állítása, amit Ukrajna Alkotmánya és az Ukrajna által aláírt
nemzetközi szerződések, megállapodások is garantálnak.
Bízunk abban, hogy az ukrán oktatási minisztérium mindent megtesz azért, hogy biztosítsa
az oktatási intézmények optimális és kiegyensúlyozott működését, s hogy megakadályozza a
nemzeti iskolák elnyomását. Meggyőződésünk, hogy a pedagógusokkal való békés és szakmai
együttműködés az egyetlen út a sürgető problémák megoldásához, s az európai normáknak
megfelelő oktatási folyamat szabályozásához.
A Kárpátaljai Magyar Pedagógusszövetség elnöke Orosz Ildikó
.png)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Відкритий лист
Міністру Освіти і Науки України
п. Гриневич Л. М.
та
Директору Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА
п. Сопкова Г. І.
Від імені освітян шкіл з угорською мовою навчання Закарпаття до Вас звертається керівництво Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства. Нещодавно департамент освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації розіслав керівникам навчальних закладів нашого регіону листа наступного змісту:
На виконання Плану роботи департаменту освіти і науки облдержадміністрації на 2017 рік, з метою підготовки питання на колегію у першому кварталі 2017 року „Про надання якісних освітніх послуг у закладах з навчанням мовами національних меншин” управління освіти просить до 28 січня 2017 року надати інформацію (електронну версію та на паперових носіях ) у розрізі навчальних закладів з мовами навчання національних меншин про рівень володіння державною мовою педагогічних працівників.
Окремі пункти цього листа викликали в нас обурення та глибоке занепокоєння. До того ж це відбувається тоді, коли проходить бурхливе обговорення положень законопроектів про державну мову, які викликають нерозуміння та сум серед корінного угорськомовного населення краю. Педагоги національних шкіл мають подати поіменну інформацію про рівень володіння та користування державною мовою. Збір такої інформації є принизливим.
Ми вважаємо за необхідне зазначити наступне:
- Рівень та якість освітніх послуг у закладах з навчанням мовами національних меншин залежить від рівня теоретичної та методичної компетенції знань педагогів з тих дисциплін, які викладаються мовою навчання школи, тобто в угорськомовних школах – угорською мовою (крім української мови та іноземних мов), тому, по-перше, треба перевіряти ці компетенції, а також володіння педагогів мовою навчання. По-друге, рівень знань учнів залежить і від того, як обладнані кабінети, в яких умовах навчаються школярі, яким чином забезпечена школа сучасними методичними засобами, у тому числі підручниками. Наприклад, станом на початок 2016/2017 навчального року угорськомовні школи Закарпаття були забезпечені підручниками всього лише на 60%. По-третє, якість знань залежить від контингенту учнів, тому при перевірці і оцінюванні якісних знань треба врахувати і соціальне середовище навколо закладу (сільська школа, міська школа, ліцеї та гімназії і т. д.).
- Згідно із законодавством до всіх шкіл мають право приймати на роботу вчителів з дипломами України, легітимність яких на підставі рішень атестаційних комісій відповідних рівнів гарантується державою та відповідними органами. Тому нам незрозуміла потреба в інформації, яку вимагає наведений вище лист, а також те, які законодавчі акти є правовим підґрунтям даного опитування. Про знання і володіння державною мовою кожний роботодавець може переконатися з додатків до диплома. У всіх вищих навчальних закладах згідно з нормативами викладаються дисципліни «українська мова» та «ділова українська мова», з яких всі студенти складають іспит. При вступі до вищих навчальних закладів на всі спеціальності володіння абітурієнтів українською мовою перевіряється централізованими державними органами у формі зовнішнього незалежного тестування. Тести з української мови та літератури складаються на базі навчальних програм шкіл з українською мовою навчання, в яких навчаються діти, рідна мова яких українська і які всі предмети вивчають рідною мовою. Натомість випускники національних шкіл не мають можливості складати ЗНО з мови навчання, яка для них є рідною, що, на нашу думку, є дискримінаційним підходом. Якщо випускники шкіл з навчанням мовами національних меншин не досягнуть певного рівня знань, який визначає держава з української мови і літератури (повторимося, що тести складаються на основі програми для українськомовних шкіл, для випускників яких ця мова є рідною), вони втрачають можливість вступити до вищих навчальних закладів на будь-яку спеціальність, у тому числі на угорську філологію, дошкільне виховання, початкове навчання тощо. Таким чином, держава принаймні двічі перевіряє рівень володіння українською мовою в студентів всіх ВНЗ України незалежно від форми власності закладу. Опитування, яке вимагається листом, означає, що одні державні органи ставлять під сумнів роботу інших державних органів. Такі вимоги надання інформації навіюють страх та боязнь на педагогів, адже будь-які дані, що збираються груповим методом на основі власної заяви респондентів, можуть трактуватися повністю суб’єктивно, а понад усе їх тлумачення цілком залежить від цілей опитувальника, що створює можливість зловживання даними. Крім цього, особисте бачення про рівень володіння будь-якою мовою не може бути достовірною підставою для порівняння знань, і на це не має право ні начальник районного управління освіти, ні директор чи його заступник, а тільки ті інституції, які володіють певним ліцензованим методичним апаратом, а також мають на це повноваження.
- оцінювати роботу навчальних закладів на основі рівня володіння державною мовою педагогами є повністю непрофесійним, безглуздим та антидемократичним. Викладання державної мови є завданням відповідних фахівців, які володіють державною мовою, інакше вони не отримали б диплом і не мали б можливості працювати у навчальних закладах. Оцінювання роботи навчальних закладів на основі одного показника – володіння державною мовою вчителями та учнями – нагадує найтемніші часи царського та радянського періодів, які пережила та з якими боролася й українська нація.
- наше педагогічне товариство неодноразово наголошувало на нагальній потребі реформувати викладання та оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури. Але для цього потрібно до викладання української мови й літератури у школах з навчанням мовами національних меншин застосовувати методичний, а не політичний підхід. Треба усвідомити той факт, що українська мова для національних меншин не рідна, а друга мова, і тому необхідно скласти програми згідно з методиками вивчення другої мови, а також забезпечити викладання предмету згідно з цими методиками, перевіряти володіння за міжнародними нормами перевірки знань другої мови.
- оцінювання результативності навчальних закладів, рівня їх учнів на основі тільки певної компетентності вчителя чи учня є, з педагогічної точки зору, цілком антидемократичним, негуманним, педагогічно безглуздим, і нема ніяких, тим паче наукових підстав стверджувати, що національні школи неспроможні навчати учнів на відповідному рівні.
- угорці Закарпаття, поруч з іншими національностями, є корінним населенням краю, і забезпечити знаннями учнів ефективно можна тільки рідною мовою – це безперечний, науково підтверджений факт педагогіки, а також гарантована Конституцією України та міжнародними договорами й актами, до яких приєдналася і які підписала Україна, норма.
Ми висловлюємо надію на те, що МОН України зробить усе задля забезпечення нормального та врівноваженого функціювання всіх навчальних закладів та перешкодить утискам національних шкіл. Ми впевнені, шо тільки мирна та професійна співпраця з освітянами є єдиним шляхом у вирішенні нагальних проблем освіти, що відповідає європейським нормам регулювання освітнього процесу.
Голова Закарпатського угорськомовного
педагогічного товариства І.І. Орос