facebook share google share twitter share youtube chanel
KMPSZ
+380-3141-43259
info@kmpsz.uz.ua
www.kmpsz.uz.ua

A KMPSZ újabb levele Ukrajna oktatási miniszteréhez

Levél Ukrajna oktatási miniszteréhez (ukrán és magyar nyelvű változat)

                   Міністру освіти і науки України

                               п. Гриневич Л. М.

 

Шановна Ліліє Михайлівно!

Від імені освітян шкіл Закарпаття з угорською мовою навчання до Вас звертається президія Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства з приводу додаткових заходів із формування мовних компетентностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів з викладанням мовами національних меншин, прийнятих після засідання 01.03.2017 р.

Їх зміст передбачає звуження гарантованих Конституцією прав на освіту рідною мовою шляхом введення бюрократичних методів у формі додаткових заходів. Це суперечить положенням частини 5 ст. 53 Конституції України, відповідно до якої «Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах освіти…».

Ці додаткові заходи підміняють конституційну гарантію, а на практиці це означає, що навчальний процес в угорськомовних школах планують проводити українською мовою і тільки окремі предмети викладати мовами національних меншин. Такі наміри нагадують царські та сталінсько-радянські часи, коли подібними методами відбувалася русифікація українських шкіл, проти чого бурхливо протестувала українська інтелігенція.

Вважаємо, що такими діями відповідальні державні службовці здійснюють замах на порушення конституційних прав громадян України, що належать до національних меншин, роблять це, зокрема, шляхом пропонування фактичного скасування та/або порушення прав, закріплених у тексті Конституції України, зокрема: ч. 3 ст. 10 щодо гарантій вільного розвитку та використання мов національних меншин і ч. 5 ст. 53 щодо гарантованого права на навчання рідною мовою; ч. 3 ст. 22 щодо неприпустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів і ч. 2 ст. 24 щодо неприпустимості привілеїв чи обмежень за етнічним походженням і мовними ознаками. Принагідно зауважимо, що право на освіту рідною мовою для низки національних меншин України (болгар, молдован, румун, угорців тощо) випливає не лише з положень сучасного чинного законодавства України, а набуте ними десятиліттями, тому й практикувалося вже в інших державних формаціях, в яких раніше перебували території їх традиційного поселення, а також здійснюється ними нині у цілковитій відповідності до чинного законодавства України. Тобто відбувається спроба скасування набутих, звичаєвих прав національних меншин.

Крім того, додаткові заходи суперечать міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері захисту національних меншин. Так, відповідно до пункту 34 Документу Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЕ, державам-учасницям слід намагатися гарантувати для осіб, що належать до національних меншин, поза необхідністю вивчення офіційної мови держави, належні умови для вивчення своєї рідної мови або навчання рідною мовою. А пунктом 3 ст.4 Декларації прав осіб, що належать до національних і релігійних меншин ООН, держави вживають відповідні заходи для того, щоб там, де це можливо здійснити, особи, що належать до меншин, мали належні можливості для вивчення своєї рідної мови або на навчання своєю рідною мовою. Також ці заходи суперечать Рамковій конвенції про захист національних меншин та Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, а також Рекомендаціям 1201 Парламентської Асамблеї Ради Європи, дотримуватися положень, яких Україна зобов’язана за низкою своїх міжнародних договорів.

Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити навчання своїй рідній мові чи своєю рідною мовою на всіх рівнях навчання у низці двосторонніх міжнародних договорів, зокрема: в Декларації про принципи співробітництва між Української РСР та Угорською Республікою із забезпечення прав національних меншин, в Договорі про відносини добросусідства та співробітництва між Україною та Румунією, в Угоді між Україною та Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, та в низці інших подібних договорів.

Прийняття запропонованих заходів суперечитиме також положенням ст. 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», відповідно до якої держава гарантує всім національним меншинам навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови. Суперечать пропозиції і статті 3 Декларації прав національностей України від 1991 року, яка гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту; а також ст. 20 Закону України «Про засади державної мовної політики», де вільний вибір мови навчання визнано невід’ємним правом громадян України та гарантовано право отримання освіти регіональними мовами або мовами меншин. Таким чином, утворюватиметься колізія між нормами національного законодавства.

Наше педагогічне товариство ще раз наголошує на нагальній потребі принципово та в  основі  реформувати викладання та оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури. Вважаємо, що у цьому процесі варто звернутися за позитивними прикладами європейських країн.

Зокрема, у Брюсселі 07.03.2017 р. проводилася конференція, присвячена проблемі викладання державної мови та мов національних меншин. На цій конференції ми мали можливість ознайомитися з позитивними прикладами навчання державній мові та мовам меншин, що діють у Фінляндії (для шведів), в Італії (для німецької меншини в регіоні Південний Тіроль). У Румунії  у школах з навчанням мовами національних меншин румунська мова викладається як друга мова, тобто за іншою, ніж румунська для румун, методикою. Знання випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин перевіряється саме згідно з цією методикою.

На конференції виступив держсекретар Сербії, яка веде переговори про вступ до ЄС, і в рамках цих перемовин ухвалила новий закон, що регламентує державні стандарти стосовно викладання сербської як державної мови. У Сербії викладають і перевіряють знання випускників середніх шкіл з  сербської мови та літератури диференційовано. Окрема програма та стандарти діють для тих випускників, для кого сербська мова є рідною, окрема програма та стандарти передбачені для тих національних меншин, мова яких близька до сербської (хорватів, русинів, українців), і зовсім інша програма та стандарти функціонують для національних меншин, мова яких значно відрізняється за структурою від сербської, тобто належить до зовсім іншої мовної групи (наприклад, албанська та угорська).

Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство ще раз підкреслює потребу реформувати викладання і оцінювання знань учнів національних шкіл з української мови та літератури, беручи за основу наведені вище позитивні приклади європейських країн.

Замість розробки різних заходів, мета яких не інтеграція, а асиміляція національних меншин, спрямування їх на вивчення всіх предметів українською мовою, пропонуємо, залучивши фахівців національних меншин, розробити окремі, стандарти, програми, методику та підручники з вивчення державної мови, які будуть розвивати компетентності з  української мови.

Ще раз наголошуємо, що до викладання української мови і літератури у школах національних меншин потрібно застосовувати методичний, а не політичний підхід. Треба усвідомити і прийняти той факт, що українська мова для національних меншин не рідна, а друга мова. Ми пропонуємо вивчити та запровадити диференційований підхід у вивченні державної мови, який діє у Сербії, розробити окремі стандарти з української мови та літератури для тих, для кого ця мова є рідною, окремі стандарти для національних меншин, мова яких близька до української, тобто належить до однієї мовної групи, і окремі стандарти для тих національних меншин, мова яких значно відрізняється від української (інша мовна група). Згідно з цими стандартами слід розробити програми, підручники та перевіряти знання учнів. Викладання державної мови є завданням відповідних фахівців, які володіють державною мовою, поряд з цим бажано, щоб у школах з мовою національних меншин вони володіли і мовою навчання та могли якісно й ефективно передавати знання дітям.

У заходах пропонується обговорення проектів типових навчальних планів та презентація проектів навчальних програм для 5-9-х, 10-11-х класів з української мови та літератури, а також з мови та літератури національних меншин. Тому наше Товариство наголошує на необхідності при розробці цих планів та стандартів врахувати указані вище пропозиції, з якими ми вже неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки України.

Ми неодноразово наголошували увагу на тому, що вимагати рівень знання стандарту української мови та літератури від учнів, для яких  українська мова не є рідною, це антидемократично. Основна причина низької результативності ЗНО з української мови та літератури у випускників шкіл з викладанням мовами національних меншин у тому, що на обов’язкових випускних іспитах від них вимагають той рівень знань з української мови та літератури, що й від тих, для кого українська мова є рідною, які одинадцять років навчалися рідною мовою і хочуть бути українськими філологами. Таким чином, при складанні тестових завдань з української мови і літератури порушується педагогічний принцип щодо диференційованого підходу. 

Ще раз наголошуємо той безперечний, науково підтверджений факт педагогіки, що ефективно забезпечити знаннями учнів можна тільки рідною мовою. Це норма, гарантована Конституцією України та міжнародними договорами й актами, до яких приєдналася і які підписала й Україна.

Ми висловлюємо сподівання, що МОН України зробить усе задля забезпечення нормального та врівноваженого функціонування всіх навчальних закладів та не допустить утисків національних шкіл. Ми впевнені, що тільки мирна та професійна співпраця з освітянами, що відповідає європейським нормам регулювання освітнього процесу, є єдиним шляхом у вирішенні нагальних проблем освіти.

м. Берегово, 30 березня 2017 р.

                                                                                                                  Голова ЗУПТ  

                                                                                                                     І.І. Орос

 

 

A KMPSZ nyílt levele Lilija Hrinevics ukrán oktatási miniszter asszonynak

 

A Kárpátaljai Magyar Pedagógusszövetség elnöksége a kárpátaljai magyar iskolák pedagógusainak nevében tiltakozik a minisztérium nemzetiségi oktatási intézmények nyelvi kompetenciájának fejlesztésére irányuló cselekvési terve ellen. A cselekvési tervet előíró rendelet mély nyugtalansággal és felháborodással tölt el minket. A rendelkezésükben rögzített bürokratikus eljárások csorbítják a nemzeti kisebbségek alkotmányos jogát, miszerint:Az állam (állami oktatási intézmények keretében) garantálja a nemzeti kisebbségekhez tartozó állampolgároknak az anyanyelv elsajátításának ésvagy anyanyelven folyó oktatás jogát…”.

A kidolgozott cselekvési terv felülírja az Alkotmány által biztosított állampolgári jogokat, a terv megvalósítása a gyakorlatban azt jelentené, hogy a magyar iskolákban az oktatás nyelvévé az államnyelv válna, és csak bizonyos tantárgyak oktatása folyna magyarul. Ez az eljárási mód a cári és a sztálini időszakra emlékeztet minket, ezekben a történelmi korokban hasonló módszerekkel próbálták oroszosítani az ukrán iskolákat, ami hangos tiltakozást váltott ki az ukrán értelmiségiek körében.

Úgy véljük, hogy ezekkel a határozatokkal a felelős állami köztisztviselők támadást indítanak az Ukrajnában élő nemzeti kisebbségek állampolgárainak alkotmányos jogai ellen, továbbá az Ukrajna Alkotmányában lefektetett jogok teljes és/vagy részleges eltörlését, be nem tartását kezdeményezik:

  • a nemzeti kisebbségek anyanyelvének szabad használatáról és fejlődéséről szóló 10. cikkelyt 3. rész;
  • az anyanyelven folyó oktatáshoz való jogot rögzítő 53. cikkely 5. rész;  
  • a meglévő jogok és szabadságjogok korlátozásnak megengedhetetlenségéről szóló 22. cikkely 3. rész;
  •  az etnikai és nyelvi hovatartozáson fakadó privilégiumok és korlátozások megengedhetetlenségéről szóló 24. cikkely 2. rész.

Kiemelendő, hogy az ukrajnai kisebbségek (bolgárok, moldávok, románok, magyarok stb.) anyanyelven történő oktatásának joga nemcsak a jelenleg hatályos ukrán jogszabályokból következik: egy történelmi vívmányról van szó, mely évtizedeken keresztül más állami formációkban is életképes volt. Ebből adódóan úgy érezzük, hogy a fent említett rendelet által a nemzeti kisebbségek természetes szokásjogainak eltörlése van kibontakozóban.

A cselekvési tervben rögzített intézkedések ellentmondanak Ukrajna nemzeti kisebbségekkel kapcsolatos nemzetközi jogi kötelezettségeinek. Többek között a Koppenhágai Tanács emberi jogairól szóló EBESZ konferencián kiadott dokumentum 34. pontjának, melynek értelmében a résztvevő országoknak biztosítaniuk kell a nemzeti kisebbségek jogát az államnyelv elsajátítására, s emellett garantálni kell az anyanyelven való oktatás vagy az anyanyelv tanulásának lehetőségét. Az ENSZ etnikai és vallási kisebbségek jogairól szóló nyilatkozatában rögzített 4 cikkely 3 pont alapján az országok megfelelő intézkedéseket tesznek annak érdekében, hogy amennyiben ez megvalósítható, a kisebbségekhez tartozó személyeknek legyen lehetőségük elsajátítani anyanyelvüket vagy módjukban álljon ezen a nyelven tanulni. Ezeknek értelmében a szóban forgó ukrán intézkedések ellentmondanak a nemzeti kisebbségek védelméről szóló keretegyezménynek, a Regionális vagy Kisebbségi Nyelvek Európai Kartájának, valamint az 1201. Európai Tanács Parlamenti Közgyűlése ajánlásainak, melyeket Ukrajna számos nemzetközi megállapodás értelmében köteles betartani.

Ukrajna számos kétoldalú nemzetközi megállapodás aláírásával felvállalta az anyanyelven történő oktatás jogának biztosítását. Ezt a vállalását többek között: az Ukrán SZSZK és a Magyar Köztársaság a nemzeti kisebbségek jogainak biztosításáról szóló együttműködési nyilatkozatban, az Ukrajna és Románia jószomszédságáról és együttműködéséről szóló megállapodásában, az Ukrajna és a Moldovai Köztársaság közötti nemzeti kisebbségekhez tartozó személyek jogainak biztosításáról szóló együttműködési megállapodásban is rögzítette.

Az ajánlott intézkedések bevezetése ellentmond az ukrajnai nemzeti kisebbségekről szóló törvény 6. cikkelyének is, melynek értelmében az ukrán állam minden nemzeti kisebbségnek biztosítja az anyanyelven történő oktatás vagy az anyanyelv elsajátításának jogát. A szóban forgó javaslatok ellentmondanak az 1991-es Ukrajna nemzetiségi jogairól szóló nyilatkozatnak is, hiszen ebben az állam garantálja minden egyes népnek és nemzeti csoportnak az anyanyelv használatát a társadalmi élet minden területén, beleértve az oktatást is. Ugyanilyen ellentmondás figyelhető meg az állami nyelvpolitika alapelveiről szóló törvény 20. cikkelyével kapcsolatban is, mely szerint az oktatási nyelv választhatósága az ukrán állampolgárok alkotmányos joga, továbbá ez a cikkely garantálja a regionális vagy kisebbségi nyelveken történő oktatás biztosítását. Mindezekből egyértelmű, hogy a javasolt cselekvési terv és a nemzeti jogszabályok alapelvei között mély ellentmondás alakulna ki. 

A kárpátaljai magyar tannyelvű iskolákban oktató tanárok nevében Pedagógusszövetségünk ismételten hangsúlyozza: égető szükség van arra, hogy az ukrajnai nemzetiségi iskolák ukrán nyelv és irodalom oktatásának módszertanát és alapelveit, továbbá a tudásszint értékelésének módját gyökeresen megreformálják. A változtatások kidolgozásánál és alkalmazásánál érdemes figyelemmel kísérni az európai országok oktatáspolitikáját és pozitív példáit.

2017. március 7-én Brüsszelben nemzetközi konferenciát rendeztek, melynek fő témája az államnyelv és a nemzeti kisebbségek nyelvének oktatása volt. Ezen a konferencián lehetőségünk nyílt megismerkedni az állami és nemzetiségi nyelvek oktatásának pozitív példáival, amelyek eredményesek Finnországban a svédek, valamint az olaszországi dél-tiroli német ajkú lakosság körében. A szomszédos Románia nemzetiségi iskoláiban a román nyelvet második nyelvként oktatják, vagyis más módszertan szerint, mint a román anyanyelvűek számára. A nemzetiségi iskolák végzőseinek tudásszintjét is az adott módszertan követelményeinek megfelelően ellenőrzik.

A konferencián többek között felszólalt Szerbia államtitkára is. Az EU-csatlakozásra váró országban új törvényt fogadtak el, amely szabályozza a szerb mint államnyelv tanításának nemzeti szabványait. Szerbiában a szerb nyelvet és irodalmat a középiskolások számára differenciált módon oktatják, és tudásszintjüket is ennek megfelelően mérik fel. Külön program és szabványok szerint tanítják az államnyelvet azoknak, akiknek a szerb az anyanyelvük, külön azoknak a nemzetiségi diákoknak, akik számára a szerb nyelv közeli az anyanyelvükhöz (horvátok, ruszinok, ukránok), és teljesen más program szerint oktatják azokat a nemzetiségi gyerekeket, akik nyelve gyökeresen eltér a szerbtől, vagyis teljesen más nyelvcsoporthoz tartozik (például a magyar vagy az albán).

A Kárpátaljai Magyar Pedagógusszövetség újfent hangsúlyozza: a nemzetiségi iskolákban történő ukrán nyelv és irodalom oktatásának módszertana és a diákok tudásszintjének ellenőrzése drasztikus reformokra szorul, melyekhez mintaként szolgálhatnak a fentebb említett európai országok példái.

Az Önök intézkedésének fő célja nem a nemzeti kisebbségek integrációja, hanem azok asszimilációja. Ezt eredményezheti majd az összes iskolai tantárgy ukrán nyelven történő oktatásának szorgalmazása is. Véleményünk szerint célszerűbb lenne, ha a nemzeti kisebbségek szakembereit bevonva olyan programokat, szabványokat, módszertani oktatókönyveket és tankönyveket dolgoznának ki az államnyelv oktatására, amelyek segítenék fejleszteni a tanulók ukrán nyelvtudását.

Ismét hangsúlyozzuk, hogy az államnyelv oktatását a nemzetiségi iskolákban módszertani, nem pedig politikai szempontok alapján kell megközelíteni. El kell fogadni azt a tényt, hogy az ukrán nyelv a kisebbségek számára nem anyanyelv. Úgy véljük, hogy érdemes lenne tanulmányozni és bevezetni az államnyelv tanításánál azt a differenciált oktatásmódot, amely már jól működik Szerbiában. Támogatjuk azt az elképzelést, mely szerint szükség van arra, hogy különböző oktatási programokat dolgozzanak ki az ukrán nyelv és irodalom oktatásához azok számára, akiknek az ukrán nyelv az anyanyelvük, illetve külön azoknak a nemzeti kisebbségeknek, amelyek anyanyelve közeli az ukránhoz, vagyis ugyanahhoz a nyelvcsoporthoz tartoznak, és külön azoknak a nemzeti kisebbségeknek, amelyek anyanyelve jelentősen eltér az ukrántól (más nyelvcsoporthoz tartoznak). Ezekhez a szabványokhoz igazodva kell kidolgozni a szükséges programokat, tankönyveket és ellenőrizni a tanulók tudásszintjét. Az államnyelv oktatásához megfelelő szakembereket kell alkalmazni, olyan tanárokat, akik tökéletesen beszélik az államnyelvet, emellett célszerű lenne, ha a nemzetiségi iskolákban oktató pedagógusok ismernék az intézmény oktatási nyelvének sajátosságait is, ezáltal minőségesen és hatékonyan tudnák átadni tudásukat a diákoknak.

Az említett intézkedésekben Önök felajánlották az 5–9. és 10–11. osztályok számára kidolgozott ukrán nyelv és irodalom tantervek és programok projektjeinek, valamint a nemzetiségi nyelvek és irodalmak programjainak megvitatásának lehetőségét. Ezért a Kárpátaljai Magyar Pedagógusszövetség kiemelten kéri Önöket: a szóban forgó tervek és szabványok kidolgozásánál okvetlenül vegyék figyelembe a fent említett feltételeket és javaslatokat, amelyekkel már sokadszorra fordulunk az Ukrán Oktatási és Tudományügyi Minisztériumhoz.

Többször felhívtuk a figyelmet arra is, hogy az ukrán nyelv és irodalom anyanyelvi szintű tudásának követelése azoktól a tanulóktól, akiknek az ukrán nem az anyanyelvük, antidemokratikus. A nemzetiségi iskolák végzős diákjainak a külső független tesztelésen (ZNO) ukrán nyelvből és irodalomból nyújtott alacsony teljesítményének fő oka az, hogy a kötelező kibocsátó vizsgákon tőlük ugyanazt a tudásszintet követelik meg ukrán nyelvből és irodalomból, mint azoktól a végzősöktől, akik számára az ukrán anyanyelv, és tizenegy évig anyanyelvükön sajátították el a tananyagot, esetleg épp ukrán filológusok szeretnének lenni. Ily módon az ukrán nyelv és irodalom tantárgy tesztfeladatainak összeállításakor semmibe veszik a differenciált megközelítésről szóló pedagógiai elvet.

Ismételten szeretnénk felhívni a figyelmet arra a vitathatatlan, tudományosan igazolt pedagógiai tényre, hogy hatékonyan biztosítani a tanulók tudását csak az anyanyelven való oktatás által lehet. Ez olyan norma, melyet az Ukrán Alkotmány és számos olyan nemzetközi megállapodás és törvény is biztosít, amelyekhez Ukrajna is csatlakozott, s amelyeket aláírásával hitelesített.

Reményünket fejezzük ki, hogy az Ukrán Oktatási és Tudományügyi Minisztérium megtesz mindent annak érdekében, hogy mindegyik oktatási intézmény optimálisan és kiegyensúlyozottan működjön, és nem engedi meg a nemzetiségi iskolák elnyomását. Biztosak vagyunk abban, hogy csak a pedagógusokkal történő békés és professzionális együttműködés felel meg az oktatási folyamatok európai szabályozási irányelveinek, s hogy ez az egyetlen út a sürgető oktatásügyi problémák megoldásához.

Beregszász, 2017. március 30.

                                                                                               Dr. Orosz Ildikó,

                                                                                                         a KMPSZ elnöke

2017. április 12. szerda 11:49
címkék:
Like ItGoogle ItTweet It